Нестандартний урок – невід’ємний компонент сучасної системи освіти
Мистецтво навчання полягає не в умінні
повідомляти, а в умінні збуджувати,
розбурхувати, оживляти. А. Дістервег
Сьогодні в освітньому просторі України відбуваються кардинальні зміни, зумовлені процесом реформування школи, який відбувається відповідно до закону України «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти, Державного стандарту початкової загальноосвітньої освіти. Все це забезпечує системне оновлення змісту та перехід на нову структуру навчання. В учителів з’являється можливість застосовувати нові активні технології навчання, цінні для кожного учня.
Наразі змінено підхід до визначення структури уроку в школі. Дидакти наголошують на її багатоваріантному характері, пропонують розрізняти типові уроки та специфічні форми їх проведення. Визначення свободи вчителя в доборі форми уроку (звичайно, з огляду на його мету, зміст, вікові особливості учнів) стимулює широке використання відомих форм та пошук нових.
На сьогодні надзвичайно актуально постає тема проведення нестандартних уроків, на яких вчитель має розв'язати основні проблеми з учнями. А саме: уміння мислити, комунікабельність, пробудити творчість та активність учнів на уроках, захоплення, інтерес до навчального процесу. Тому важливо використовувати особливі форми і методи навчання. Актуальним є створення нових освітніх технологій, які мають сприяти загальному розвиткові особистості, формуванню її світоглядної культури, індивідуального досвіду, інтуїції, творчості, інтегративності мислення.
Проведення нестандартних уроків у школі є невід'ємним компонентом сучасної системи освіти. Нестандартні уроки повинні використовуватися для підвищення ефективності навчання, формування мотивації на уроці. Щоб забезпечити ефективність навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну і пошукову діяльність. Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і вчитель повинен прагнути дати йому не лише певний вантаж знань, а й навички мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати.
Розвиток творчого потенціалу дитини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну особистість. У цьому суть перебудови навчально-виховного процесу.
Перебудова навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію функцій учителя. Різко зменшується питома вага його виконавчої діяльності на уроці і, відповідно, зростає функція організаційна. Це, в свою чергу, вимагає глибокого оволодіння педагогічною технологією, вмінням прогнозувати в деталях діяльність кожного учня.
Традиційний процес вивчення української літератури в школі потребує нововведень, одним із видів яких і є інноваційні форми проведення уроків, а саме проведення нетрадиційних уроків з української літератури.
У практиці навчання почали з'являтися театралізовані вистави, рольові ігри, різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії тощо. Такі уроки через свою незвичайність наприкінці 80-х років ХХ століття отримали назву нестандартних, або нетрадиційних. Вони відрізняються від звичних комбінованих уроків і метою, і відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків; наявністю у структурі уроку ознак інших форм навчання.
Чіткого визначення поняття «нестандартний урок» у педагогічній літературі досі не існує. Найбільш поширеною є характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та невизначений задум й організаційну форму. Нестандартним можна назвати уроки у тій чи іншій технології навчання. Наприклад, особисто-зорієнтований урок, урок у розвивальній системі навчання, модульний урок тощо.
Нестандартні уроки - одне з важливих засобів навчання, тому що вони формують в учнів стійкий інтерес до навчання, знімають напругу, допомагають формувати навички навчальної діяльності, надають емоційний вплив на дітей, завдяки чому у них формуються більш міцні, глибокі знання. Особливості нестандартних уроків полягають у прагненні вчителів урізноманітнити життя школяра: викликати інтерес до пізнавального спілкування, до уроку, до школи; задовольнити потребу дитини у розвиток інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та інших сфер. Нестандартні уроки, незвичайні за задумом, організації, методику проведення, більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття з суворою структурою і встановленим режимом роботи. Тому практикувати такі уроки слід всім вчителям. Але перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх в систему недоцільно з-за великої втрати часу, відсутності серйозного пізнавального праці, невисокої результативності та іншого.
Форма нестандартного уроку все наполегливіше утверджується в шкільній практиці. Багато вчителів вбачають у ній засіб подолання стереотипу уроку, зміни звичних способів спілкування, демократизації взаємовідносин між вчителями та учнями. Що ж дає нестандартний, нетрадиційний урок?
- По-перше, активізацію розумової діяльності учнів. Стимулює мислити, думати, порівнювати, аналізувати, виправляючи свої помилки і помилки свого товариша.
- По-друге, розвиток пізнавальних інтересів учнів до навчання. Їм цікаво вчитися, прагнучи знати якомога більше, щоб виступати в ролі вчителя, контролюючи чи перевіряючи товариша.
- По-третє, розвиток зв'язного мовлення та творчих здібностей учнів. Вони вчаться правильно, грамотно і красиво говорити.
У посібнику І.П.Підласого «Педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних занять (урок-гра, урок-рольова гра, урок-діалог, бінарний урок та ін.).
С.В.Кульневич та Т.П.Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних уроків:
1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).
2. Уроки, пов'язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).
3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція).
4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).
5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).
6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-монолог).
7. Уроки - аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).
8. Уроки - аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).
Уроки гуманітарного циклу вимагають від учнів напруженої інтелектуальної роботи. Тому дуже важливо використовувати такі методичні засоби, які сприяють виконанню основних завдань навчання, знімали б час від часу напруженість, давали емоційну розрядку. Прагнення стати переможцем - важливий стимул для активізації пізнавальної діяльності. Таким є урок - КВК.
Урок-КВК - це і радість колективного пошуку правильної, дотепної відповіді, і можливість для кожного самостійно здобути та проявити свої знання, кмітливість, гумор, артистизм. Краще всього таку форму навчання проводити під час узагальнення, закріплення чи повторення пройденого.
Висновок
Переваги нестандартних уроків у порівнянні зі звичними структурами уроків у тому, що значно підвищується інтерес учнів до навчання, їх активність у пізнанні й творчості, самостійність пошуків знань, переживання успіху досягнень, ініціативність, можливість індивідуального підходу до учнів, використання інноваційних та інформаційних педагогічних технологій, розвиток культури спілкування, взаємовідповідальності тощо.
Значення впровадження інноваційних форм проведення уроків надзвичайно важливе, бо учні не лише залучаються до активної підготовки до уроку, як вдома, так і з вчителем, виступають перед своїми однокласниками, а й вчаться працювати у команді, прислуховуватися до різних думок, а також доводити свою думку завдяки накопиченим знанням.
Нестандартні форми та методи діяльності дозволяють учителю ефективно використовувати «надлишкову» активність учнів, спрямовуючи її у корисне русло. Вони формують в учнів навички взаємодії з іншими людьми, вміння чітко формулювати й обґрунтовувати свою точку зору, вести дискусію і знаходити компромісні варіанти рішень. А отже, на таких уроках діти готуються до самостійного життя.