В школі працює медична сестра:

   Крупа Марія Василівна

   Графік роботи:

   Понеділок – п’ятниця

   8.00 – 12.00

                           

                            

Спалах кору в Україні: що треба знати про хворобу і як захистити себе. 

Новини про поліомієліт
 
 
ГРИП, ГРВІ, ЗАСТУДА
Профілактика ГРИПУ
    Слова осінь, зима, застуда, грип для нас є, нажаль, майже синонімами. З початком холодів і дощів ми починаємо "здавати" піднатиском різних інфекцій і до того ж заражати один одного.
     З настанням холодів ймовірність підхопити таке неприємне захворювання, як грип, багаторазово збільшується. На відміну від застуди, грип проявляється різким підвищенням температури, ломотою в кістках та суглобах, сухим кашлем. При застуді кашель мокрий, а підвищення температури незначне. Як відомо, небезпечним є не скільки сам грип, скільки ускладнення після нього. Пневмонія, різке погіршення слуху, гайморит, захворювання серця і печінки - основні, але далеко не всі ускладнення. Тому профілактика грипу є першочерговим завданням з настанням простудного сезону.
 
Симптоми, що вимагають лікування вдома
         При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома — щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них.

Такими симптомами є:

- підвищена температура тіла;

- біль у горлі; 

- кашель;

- нежить;

- біль у м'язах.

       З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря — його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання.

Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації

        Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя. Викликайте "швидку" чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми:

- сильна блідість або посиніння обличчя;
- затруднення дихання;
- висока температура тіла, що довго не знижується;
- багаторазове блювання та випорожнення;
- порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;
- болі у грудній клітці;
- домішки крові у мокроті;
- падіння артеріального тиску.

Профілактика захворювань:

        Заходи профілактики поділяються на специфічні (вакцинація) та неспецифічні – вживання часнику, цибулі, відвару шипшини, смородини, настоянки елеутерококу, аралії, ехінацеї, китайського лимоннику, женьшеню, оксолінової мазі та гомеопатичних засобів.

До неспецифічних засобів профілактики, що спрямовані на зміцнення загальних захисних сил організму, відносяться всі оздоровчі заходи:

  • фізична культура,
  • загартування,
  • перебування на свіжому повітрі,
  • обмеження впливу шкідливих звичок,
  • раціональне харчування з достатнім вмістом в їжі вітамінів.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

  • часто мити руки з милом;
  • прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
  • широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

      До епідемії грипу потрібно готуватися заздалегідь і краще це зробити, скориставшись альтернативою щепленням та провівши своєчасну профілактику грипу за допомогою сучасних лікарських засобів, здатних допомогти не допустити хворобу в сезон простудних захворювань, а якщо вона вже настала – істотно полегшити симптоми її протікання і прискорити одужання.

 

Профілактика туберкульозу

          Туберкульоз - інфекційне захворювання, що спричинюється мікобактеріями туберкульозу (паличкою Коха). На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища. Проте переважно на нього хворіють алкоголіки, безпритульні або найбідніші люди. Туберкульоз уражає всі органи й системи людського організму, та найчастіше він виявляється в легенях. Є багато видів мікобактерій (людських, бичачих, пташиних, мишачих та інших) і всі вони можуть уражати людину. Різноманітні мікобактерії - дуже стійкі в навколишньому середовищі: в річковій воді збудник зберігається до 5 місяців, у грунті - 1-2 роки, у вуличному пилу - до 10 діб, у приміщеннях при розсіяному світлі - до півтора місяця, у фекаліях і на пасовищах - до 1-го року; в маслі, сирах, що зберігалися у холодильнику - 8 міс.. Вони добре витримують нагрівання до 850 С і охолодження до 2000 С. При температурі мінус 200 С мікобактерії туберкульозу зберігаються життєздатність протягом 7 років. Ультрафіолетові промені вбивають мікобактерії туберкульозу через 2-3 хвилини.
         Зараження відбувається повітряно-пиловим (через вдихання зараженого пилу), повітряно-крапельним (через вдихання повітря, в яке кашляв або чхав хворий). Взагалі захворіти можна елементарним шляхом - через їжу, посуд, побутові речі. Можливі й інші шляхи зараження (статевий, контактний через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки, переливання зараженої туберкульозом крові, внутрішньоутробний тощо). Однак, найчастіше туберкульозом заражаються від хворих (членів родини, сусідів, співпрацівників), які кашляють, спльовують мокротиння тощо. Захворювання у інфікованих осіб розвивається, коли у людини знижений імунітет унаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, алкоголізму, наркоманії та інших захворювань, недостатнього харчування, виснажливої праці.
Найчастіші симптоми туберкульозу:
- стійкий кашель із виділенням мокротиння;
- тривале підвищення температури тіла;
- швидка втома;
- втрата апетиту та безпричинне схуднення;
- потовиділення особливо вночі;
- задишка;
- кровохаркання.
        В частині випадків, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися безсимптомно або виявляється лише один із симптомів. Своєчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження поширення його серед людей. Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу (без розпаду легеневох тканини та виділення паличок Коха). Чим раніше виявлено захворюванн, тим більше шансів на повне одужання при умові ефективного лікування.
В Україні використовуються загальноприйняті методи виявлення туберкульозу: Туберкуліно-діагностика (реакція Манту), флюорогрфічне обстеження та лабораторні методи. Позитивна реакція Манту - наявність папули (інфільтрат) діаметром 5 і більше мм. Негативна реакція проби Манту спостерігається у здорових, неінфікованих мікобактеріями туберкульозу людей. Чим старші за віком особи, тим менше серед них неінфікованих. Так, у 40-річних тільки 5-10% людей негативно реагують на туберкульозний антиген. Щорічним флюорообстеженням підлягає населення, яке має підвищений ризик захворіти на туберкульоз. Важливим методом виявлення туберкульозу є обстеження харкотиння на наявність мікобактерій у осіб, які тривалий час кашляють. Лікування хворих на туберкульоз - важливий і тривалий процес.
Частою причиною неефективного лікування є:
- форми туберкульозу легень з медикаментозною стійкістю збудника туберкульозу до протитуберкульозних препаратів. Частіше за все, такі форми захворювання розвиваються при неправильному прийомі їх хворими (недостатня доза, нерегулярний прийом, недостатня тривалість лікування, перерва в лікуванні);
- пізнє виявлення захворювання, коли процес має поширений характер і утворюються порожнини розпаду;
- недостатня тривалість та нерегулярність прийому протитуберкульозних ліків.
       Ізоляція джерела туберкульозної інфекції - найбільш важливий протиепідемічний захід в колективі чи сім'ї. На період бактеріовиділення припиниии контактувати з хворим, тобто він має знаходитися на лікуванні в стаціонарі. Дорослі, які знаходяться в контакті з хворим,повинні щорічно обстежуватися флюорографічно, а діти та підлітки - за допомогою туберкулінової проби Обов'язково проводиться профілактичний курс лікування протитуберкульозними хіміопрепаратами протягом 3 місяців. На весь час перебування хворого на туберкульоз в лікарні, квартирі чи санаторії необхідно проводити поточну дезінфекцію.
Форми профілактики туберкульозу:
1) соціальна
2) санітарна
3) специфічна
4) хіміопрофілактика
Соціальна профілактика:
- загальне оздоровлення умов навколишнього середовища, покращення умов життя населення, його здоров'я, проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та ін..
Санітарна профілактика:
- заходи з попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей і налагодження безпечного контакту з хворим на туберкульоз активної форми (особливо бактеріоносієм).
Специфічна профілактика:
- це вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ. У вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5-7 років.
Хіміопрофілактика:
- це застосування протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу в осіб, які мають великий ризик захворювання на нього. Серед осіб, яким проводилася хіміопрофілактика, число захворювань в 5-7 разів менша у порівнянні з людьми, яким вона не проводилась.
 
Етіологія, симптоматика та профілактика риніту у дітей.
Риніт –це запалення слизової оболонки носа – рідко виникає один. Найчастіше він супроводжує інші патологічні стани, наприклад гострі респіраторні захворювання, звичайну застуду, ентеровірусні інфекції. Риніт не є сезонним захворюванням, тому не слід чекати на нього виключно у зимовий період. Здійснювати профілактику риніту у дитячому садку варто протягом усього року.
 
Зазвичай у побутовому спілкуванні «риніт» часто змінюють словом «нежить» , хоча останній лише відображає один із симптомів запалення, саме виділення з носа. Медики переважно оперують терміном «риніт», розуміючи під ним запалення слизової оболонки носової порожнини.
Найбільш поширеним чинником риніту є значне переохолодження чи перегрівання тіла, особливо – переохолодження стоп. Різка зміна температури активує рефлекторні механізми розвитку риніту. Вчасне реагування на появу риніту, зокрема здійснення необхідних запобіжних засобів, може зупинити подальший розвиток серйозніших захворювань.

Інфекційний риніт є найпоширенішим типом риніту як у дітей, так і у дорослих. Найчастіше до нього призводять ті самі віруси, які спричиняють гострі респіраторні вірусні захворювання.

Неінфекційний риніт виникає у результаті травм слизової оболонки носової порожнини чужорідними тілами, внаслідок впливу на неї шкідливих чинників навколишнього середовища, через потрапляння до носа алергенів (пил, шерсть тварин і т.д.) чи холодного повітря. Одним з видів неінфекційного риніту є алергічний риніт - це алергічне запалення, симптомами якого є закладеність носа та виділення мокротиння.

 

Профілактика риніту.

Профілактика риніту у дітей, що відвідують дошкільний заклад, є комплексною роботою вихователів, медичних сестер і батьків. Особливо важливо задля запобігання цьому захворюванню уникати коливань температури:

- Одягати дітей відповідно до погоди при підготовці до прогулянки;

- Уникати тривалого перебування дітей біля кондиціонерів;

- Не допускати вживання дітьми холодних напоїв чи продуктів харчування;

- Підтримувати оптимальний температурний режим (20-22С) і вологість повітря (60-70%) у кімнаті,де перебувають діти.

Правила проведення дихальної гімнастики:

1. Проводити дихальну гімнастику бажано у вигляді гри, щоб не викликати у дітей негативного ставлення до процедури;

2. Перед початком дихальних вправ слід пересвідчитись, що одяг у дітей зручний, забезпечити спокійну атмосферу;

3. Вихідне положення - лежачи , стоячи, або сидячи. Головне правило - вибрати положення, зручне для дітей, що сприяє повному розслабленню;

4. Проводити дихальну гімнастику слід систематично, по 3-4 рази на день. Тільки таке її проведення протягом тривалого часу дає ефект;

5. Починати слід з простих вправ, які навчають дітей глибоко дихати. Наприклад, можна запропонувати дітям подмухати на уявну кульбабку чи загасити уявну свічку.Також діти можуть надувати повітряні кульки, мильні бульбашки.

6. Поступово вправи можна ускладнювати. Наприклад, запропонувати дітям таку вправу:

- сісти прямо, опустивши руки та стуливши носочки і п'ятки разом, дихання вільне;

- повністю видихнути повітря;

- великими пальцями рук з обох боків затулити вуха, середніми пальцями затиснути крила носа, після чого різко втягнути повітря ротом, стиснути губи та надути щічки;